четвер, 2 березня 2017 р.

Посібник "Етнопедагогіка"

Посібник "Етнопедагогіка", підготовлений до першого Всеукраїнського семінару з етнопедагогіки в Чернігові в листопаді 2016-го. Його наклад був 50 примірників. Поширила: 
Yaroslava Muzychenko
Yaroslava Muzychenko uploaded a file in the group: Семінар з етнопедагогіки.
Викладаю для користування посібник "Етнопедагогіка", підготовлений до першого Всеукраїнського семінару з етнопедагогіки в Чернігові в листопаді 2016-го. Його наклад був 50 примірників. Тепер він буде доступний усім охочим. Будь ласка пишіть враження, зауваги, побажання!

четвер, 23 лютого 2017 р.

Прес-реліз за результатами прес-конференції, що відбулася 21 лютого у Львові

Масляна чи масниця?
Або чому відбувається фальсифікація українських традицій

Місце: Кав'ярня «Під Клепсидрою» («Дзига») dzyga.com
Контакти організаторів: Юрій Пуківський, тел..: 098  9762362
                                           
Організатор:  Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»


Експерти, котрі виступали на прес-конференції:
Оксана Дарморіз, культуролог, кандидат філософських наук
(Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»)
Юрій Пуківський, етнолог, кандидат історичних наук (Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»)
Ігор Бущак, педагог, музикант, автор пісень та дослідник дитячого фольклору
(Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»)
Михайло Кобрин, релігієзнавець, кандидат історичних наук (Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»)
Олександр Лавринович, аналітик (Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»)




В сучасний період після Революції Гідності, в умовах війни з Росією, держава оголосила курс на декомунізацію і позбавлення від наслідків комуністичної ідеології, ми чуємо заяви урядовців про важливість протистояння російській пропаганді, та необхідність українізації національного культурного простору. В той же час ми продовжуємо відзначати чужі свята, які подаються нам під виглядом нібито наших українських традицій. Серед них зовсім не властиве для української традиційної культури свято під назвою Масляна, яке за «російським сценарієм» проводиться у вигляді традиційно-казенних народних гулянь з випіканням млинців та спаленням солом’яних опудал. Більше того, влаштуванням таких святкувань у низці міст за інерцією (як це відбувалося в радянський час) займається місцева влада, районні державні адміністрації. Натомість організатори подібних заходів абсолютно ігнорують (свідомо чи несвідомо) власне автентичні українські традиції відзначення цього свята під назвою Масниця, яке має свою національну специфіку і є відмінним від російської Масляної.
Саме цій темі була присвячена прес-конференція, що відбулася у Львові 21.02.2017 р. Під час якої молоді дослідники та науковці, громадські активісти, що утворили Українську мережеву платформу незалежних експертів «Клен» (громадська незалежна ініціатива),  наголошували на важливості святкування автентичних українських народних свят. Мета медіа зустрічі – привернути увагу журналістів, громадськості, вчителів, фахівців в Україні до проблеми засилля чужих традицій  в українському інформаційному просторі та українській культурі та освіті.


Коментарі експертів Української мережевої платформи незалежних експертів «Клен»:

Юрій Пуківський, етнолог, кандидат історичних наук: 
«Давнє свято завершення зими і початку весни під різними назвами відоме у всій Європі. В українців воно найчастіше називалося Масницею (рідше Пущення, Заговини, Запусти). Натомість пропагований в ЗМІ термін Масляна є похідною від російської «Маслєніци» українізованою словоформою. 
Самобутні традиції відзначення Масниці в українців зберігалися до середини ХХ ст. Її неодмінним атрибутом і найважливішою стравою є приготування і споживання вареників з сиром і сметаною. Найвідомішими елементами традиційної для українців Масниці були звичай «колодки» (в основі якого символічне осудження неодруженої молоді), а також обряд Колодій – поховання дерев’яної ляльки, що символізувало знищення уособлення зими.
В той же час звичай виготовлення маслєнічних солом’яних опудал і їх спалювання – явище притаманне для російської традиції і нічого спільного з українською народною культурою немає. Святкування Маслєніци у росіян – це також гучні гуляння, хороводи, бешкетування, сороміцькі пісні, кулачні бої тощо.  
У радянський час відзначення Масляної як свята проводів зими за російським сценарієм широко культивувалося і пропагувалося державними відділами культури в багатьох українських містах. Поширена досі (!) практика святкування Масляної за російським сценарієм під виглядом українських традицій, насправді не має нічого спільного з українською національною культурою, і виглядає щонайменше дивно, якщо не сказати безглуздо.

Оксана Дарморіз, культуролог, кандидат філософських наук:
«Українська культура має довгу історію та багата на традиції. Проте складні історичні чинники формування нації та колоніальний гніт негативно вплинули на колективну історичну пам’ять українців, адже багато років, ба навіть століть, найзначущіші ідентифікаційні чинники – народні традиції, мову – намагалися витіснити з народної свідомості. Схожі, причому дуже активні та агресивні, спроби можемо спостерігати і сьогодні.
Масляниця є одним з прикладів нав’язування українцям чужоземних смислів, а водночас і ментальних установок. Український аналог російській Масляниці – МаснИці (чи МаснИця) - саме таку назву мав звичай відмови від скоромної страви у християн в останній передвеликопосний тиждень, тісно переплетений із язичницькими давньоукраїнськими віруваннями. Заміна традиційних для української культури обрядів, пов’язаних із Масницями на російську традицію небезпечний насамперед руйнуванням смислів, адже разом із малозначущими способами колективних розваг ми перебираємо і чужий спосіб світосприйняття та світорозуміння.
Жодна культура не може існувати відмежовано від інших культурних впливів, більше того, саме при культурній взаємодії відбувається розвиток культури. Усі культури мають запозичення, - так вони збагачуються, проте запозичуються зазвичай ті культурні явища, яких немає у традиційній культурі. Якщо ж відповідне явище наявне, то заміна його складових на чужорідні сприятиме його знищенню, або ж знищенню культурної специфіки, що своєю чергою зумовлює втрату національної та культурної ідентичності».

Михайло Кобрин, релігієзнавець, кандидат історичних наук:
«В різноманітних культурах та релігіях існує час який відводиться для народних гулянь. Зокрема у християнстві, такий період припадає перед початком Великого поста, під час якого вірячи дотримуються суворих приписів стосовно їжі (не вживають м’ясних та молочних страв). У західному християнстві існує такий феномен як карнавал, який буквально перекладається як «прощай м’ясо», у східнослов’янському християнстві відзначають м’ясопусний та сиропусний тижні. Східнослов’янське християнство, яке на відмінну від західноєвропейського не пережило період Реформації та Конрреформації, до сьогодні використовує багато елементів дохристиянської традиції таким чином перебуваючи у феномені «двовір’я». Останніми роками активно пропагують в передвеликопісний час святкувати так звану «масляніцу», яка в своїй основі має російські традиції (печення млинців, спалення опудала, тощо) на відмінну від української «масниці», яка має українські обрядові підвалини (ліплення вареників з сиром, причеплення колоди, тощо). Також ця тенденція має яскраво виражений політично та інформативний характер, так як впроваджується через місцеві адміністрації на Сході та Півдні України, а також активно підтримується священиками Української Православної Церкви, яка перебуває у складі Московського патріархату та тиражується проросійськими телеканалами в Україні». 

Ігор Бущак, педагог, музикант, автор пісень та дослідник дитячого фольклору:
Народознавчі пізнання, етнографічні пізнання – вони фактично є обов’язковою хоча і не писаною програмою для школи, для дитячого садка. Якщо ми говоримо про пори року, наприклад, про весну,  то тут цікаво знати, що обов’язки зустрічі весни повністю покладаються на дітей. Коли літні святкування більше стосуються дорослих – це жнива, свято Купала і молодечі забави, а восени зібрали врожай і ми маємо вечорниці чи взимку підготовку до Різдвяних свят – все це стосувалося дорослих, молоді та юнацтва. То дітей просили кликати весну! Це все починалося від Стрітення. Мається на увазі свято Стрітення не в релігійному форматі, а в народному як переоповідка для дітей, коли звучало як стрітення зими і весни, зустрічалися зимові і весняні катаклізми і після Стрітення все схилялося до теплішої погоди та пробудження рослинного і тваринного світу. І вже від Стрітення, від стрітенських обрядів і традицій, наприклад, таких як випікання пташок із тіста, дітей заохочували кликати Весну.
Це були ігри, які діти самі собі вигадували, потішки, яких вони співали, бавлячись в ігри і розважальні весняні пісні, які закликали теплішу погоду, Сонце і кликали пташок, звірят виходити до людей і приносити теплу погоду. Такі найпопулярніші пісні так і називалися – веснівки, веснянки і вони були поширені по всій території України. Гаївки більше були популярні на Західній Україні і є складовою весняних пісень і весняного дитячого фольклору. Цей дитячий фольклор передавався в покоління в покоління.
Якщо говорити про школу, про весняні виховні заходи, то тут вчителі хочуть швидко отримати матеріал – готовий сценарій чи готову канву для свята, для виховної години, а дуже часто такі календарні події згадують в останній місяць чи тиждень, отже часу на підготовку не залишається часу, бо треба все зробити терміново. Отже беруть те, що є доступне і «лежить на поверхні». Це може бути, наприклад, матеріал в інтернеті. І так до нас доходить матеріал, в якому говориться про «масляну», яка була способом запуст, тобто способом останніх зимових ігор, забав, але ця традиція притаманна більше північним територіям – Росії, ця традиція пов’язана також із духами, прощаннями із ними, спалюванням опудал. Ці ігрища і забави, які за виховним значенням більше стосуються дорослих, які виганяють неприємних зимових духів, танцюють і приспівують довкола вогню і снігу, мають місце містичні речі тощо. Все це не є природнім для українських територій, для українців, етнографія яких просила весну кликати маленьких дітей, доручала дітям займатися закликанням весни. Натомість педагоги у школах, які часто використовують масляну як спосіб для проведення виховних годин, навчальних занять, часто обирають свято «масляни», по-перше, тому що це готове і доступне, а по-друге,  це може відбуватися на тих територіях, де ті традиції не передавалися з покоління в покоління: старші діти не вчили маленьких дітей бавитися у весняні ігри, дорослі не вчили дітей співати пісеньок і відтак приходять на порожнечу ті традиції, які не притаманні навіть  тій території, яка має свої весняні календарні традиції, але вони «припилені» в музейних етнографічних збірках великої кількості дослідників, які проводили експедиції на Великій Україні, у Центральній Україні, Південній Україні і, на жаль, менш доступні.

Олександр Лавринович, аналітик :
«Інформаційний простір України настільки «закатаний» традиціями святкування російської маслєніци, що в окремих українських регіонах це зимове свято північного сусіда – Росії, сприймається за українську традицію і навіть на методологічно-виховному рівні активно проводиться в школах та відзначається (пропагується) місцевою владою та висвітлюється в українських медіа. На жаль, нам накинули «слов’янськість» маслєніци, натякаючи що ми «одне ціле», «підім’яли» наші багаті культурні традиції святкування масниці під масляну-маслєніцу. Проте ми різні, як різні наші культурні традиції! Не можна фальсифіковане видавати за правду! Рано чи пізно, але процес відродження святкування автентичної української Масниці має розпочатися у всій Україні, як і поваги і шанування українських культурних традицій!».

Ресурси:

Facebook: Українська мережева платформа незалежних експертів «Клен»
http://klenukraine.blogspot.com/



Наша перша прес-конференції, що відбулася 21 лютого у Львові

Ми знаємо, що буде важко, але ми того свідомі! Українські культурні традиції не можливо затьмарити жодною пропогандою та інтервенцією, допоки є Україна у віках і тисячоліттях!